мої історії

Rammstein в Києві 9 березня 2010

Wed, 10 Mar 2010 11:49:35 GMT

Шоу було на космічному рівні. Ми на півтора години попали в телевізор, в якийсь матьорий кліп. Музика музикою, але ШОУ... Усіх порвало як тряпочки. Незнаю, чи в Україні шось таке подібне бувало колись, уявити важко.

Короткий зміст - пробки на вході, півторагодинна затримка, всі злі, але пофіг, всі зразу щасливі коли воно почалося :) Спочатку в головного тіпа світився рот коли він співав. Відкриває рота, а там все світиться і як з ліхтаря світло іде. Жестяк. Потім пішли вибухи, потім сцена вся була у вогні по периметру і вони вдягали такі намордники з яких вогонь валив на пару метрів і на сцені вогонь стовбами ішов на 3-5 метрів. Потім спустили зо 20 немовлят на шнурках і вони потім вибухали по черзі. Потім головний тіп зловив клавішника і кинув в ванну,а сам взяв бідон і його підняли на помості над ванною метрів на 5, він перевернув бідон в ванну, а там замість води купа іскор полялася. Тотім клавішник виліз з тої ванни в іншому костюмі, весь світився і в бльостках :) Потім знову бавились вогнем, підпалили тіпа на сцені (спеціально) і той бігав туда-сюда у вогні, потім його загасили помічники вогнегасником. По середині концерту задні дкорації обвалилися і виявилось шо за ними ше пів сцени з новими декораціями є. Над людьми були якісь шнурки, шо піротехніка була не тільки на сцені, а ше й над людьми. Під час пісні "пуссі" чувак осідлав пушку, їздив нею по сцені і заливав глядачів піною з бульбашками. На стелі висіло купа девайсів тупу світлових реакторів, знаків рамштайну і ше чогось, то все світилося, блимало і сувалось по черзі вверх вниз, в різних піснях світилися і задіювалися різні декорації і частини сцени. В кінці головний тіп виліз на сцену з двометровими крилами, вони по периметру блимали як вогні літака і з кінців ішов вогонь метра на 2 :) І ше на сцені вогонь ішов також. Стовбами і навхрест :)

Вроді з основних моментів все.

Так, все було саме так, як на картинках нижче і в телевізорі. Кусайте локті і гризіть ногті :)

Молдавія

Mon, 02 Nov 2009 08:34:22 GMT

План.

День 1: Львів-Чернівці-Сороки
День 2: Сороки-Оргіїв-Бенедери
День 3: Бендери-Кам'янець-Подільський
День 4: Кам'янець-Подільський-Львів

Перед поїзкою пробували шось скоренько набровзати цікавого про Молдавію. Знайшли чотири більш-менш цікавих штуки - дві фортеці на Дністрі в Сороках і Бендерах, винзавод під Кишиневом і Старий Оргіїв. Виходило, шо ми якраз об'їдемо майже всю Молдавію.

Візи туда не треба, ціни в них відсотків на 15 вищі за наші.

Молдавія - досить пустинна місцевість, особливо її верхня половина. Можна легко проїжджати по 20-30 км і не зустріти ні одного населеного пункту. Машин відповідно також досить мало. Нікому б не радив поламатися, залишитись без бензини або ше якось застряти в тих місцях - вибратись буде дуже тяжко.

Краєвиди там цікаві завдяки тому, шо місцевість в основному досить горбиста.

Дороги в загальному трохи гірші за наші. Вони дивні - майже всюди триполосні (в обидва напрямки) і суцільної полоси нема взагалі, тільки 2 переривчасті. Водії самі вибирають, кому їхати по середній полосі.

Майже всюди, де зустрічаєшся з річками, вони протікають в глибоченних каньйонах, я такого ше ніде не зустрічав. Наприклад в Сороках, що на березі Дністра, ми зустріли стравжній серпантин з поворотами майже на 180 градусів.

Фортеця в Сороках виявилася невеличкою але високою будівлею. Інтерес є, але хвилин на 10. З другого боку ріки Україна. Можна і переплисти.

Старий Оргіїв - природна пам'ятка. То виявилось самим цікавим, шо ми побачили в Молдавії. Невеличка річечка вимила собі глибоченний каньйон і головне зробила дуже тісну змійку. В одному місці ідеально гладкий поворот рельєфу, в іншому кам'яний хребет, що обтікається нею з двох боків. Виглядає просто шикарно.

Винзавод під Кишиневом відвідати не вийшло, бо тури там треба замовляти через тур бюро і завчасно. А ше воно дорого.

Біля Кишиневу машин стало зовсім багато, і дорога двополосна і якісна. Але там нема об'їзної, тому або через пробки і місто або якимись кривими об'їздами, але по любому, воно забирає дофіга часу.

Проблема з Бендерами в тому, шо вони знаходяться в Придністров'ї, а Придністров'я це ше та цяця. Щоб попасти туда, треба ше раз переходити кордон і він зовсім не такий привітний, як молдавський. З першого кордону нас послали на другий, бо той ніби тільки для місцевих, хоча на другому дивувалися, шо це танті собі придумали за правило. Треба заповняти всілякі еміграційні картки і бланки, а ручок в них нема, і в нас нема.

На відміну від Молдавії, де є своя єдина валюта, там ходять в обігу і свої рублі і молдавські леї і доляри і російські рублі і навіть гривнями можна домовитися за розрахунок наприклад в кафе. Тільки курс в кожному кафе свій. От шо значить нестабільна і військова ситуація. Багато військових всюди, бетерів на мостах і т.д. Наш готель наприклад охороняли чомусь російські солдати.

Відвідати фортецю в нас не вийшло, бо там зробили військову базу всередині і нікого не пускали. Єдине, шо ми могли зробити - об'їхати її городами і смітниками і глянути здалека.

При виїзді з Придністров'я нам попався самий чесний молдавський даїшник, який почав з того, шо він не бачить дуг безпеки, а продовжив Женевською конвенцією з прав людини, яку ми порушуєм, бо позбавляємо себе безпеки. Такої дурні, я ше в житті не чув. Я вже через 10 хвилин зрозумів, шо треба шось дати і їхати, але він ні в яку і дальше читає моралі. Сидячи в його будці і тримаючи бесіду по нашій тематиці ми раза 2 пройшлися по главі технічного стану ТЗ в книжечці з правил дорожнього руху. А зараз увага - десь на сороковій(!!!) хвилині розмови я вже вірив, шо мені зараз доведеться назад переходити через кордон і їхати в банк платити його бланк зі штрафом, як тут він каже, шо треба "шось думати". В середині мене шось сказало - "це пиздець".

Це був чи не єдиний даїшник, якого ми бачили в Молдавії, і єдиний який нас зупинив. Міліції на дорогах там так само не видно, як і людей. Ми поїхали з попсутим настроєм, хоча саме більше шкода було майже годину вбитого часу, бо в той день планували пройти 2 кордони, проїхати всю Молдавію і заночувати аж в Кам'янці.

Як заїхали в Україну, незважаючи на то, шо до дому ше ого-го, зразу накрило відчуття спокою - нарешті вдома. Хати, села, люди.

Більше фоток тут - http://picasaweb.google.com/tarassel/Moldaviya

Limp Bizkit in the house!

Mon, 01 Jun 2009 06:26:04 GMT

Хіба міг я ше років 8 тому, коли слухав перші їхні пісні на комп'ютерних спікерах, подумати, шо за кілька років побачу то все в живу? Не міг, та й не думав.

Одним словом ми попали!

Ми мали квитки в другу фан зону (ніби дальню), але якимось чудом всі п'ятеро попали під саму сцену. Концерт запізнився на одну годину, зато небуло ніякого розігріву і рубка почалася з першої ж пісні. Самим ефектним, як і очікувалось, був розмальований гітарист, але його фоток поки нема.

Спочатку думав, шо півтора години виступу, то зовсім мало, але реально через годину вже був добряче замаханий і повністю мокрий. В процесі скакання перестала боліта права стопа, підвернута на баскетболі, зато почала боліти ліва голень :) По енергозатратам такий концерт мабуть не поступається півторагодинній грі в баскєт.

Прикольно, якісно, грошей зовсім не шкода. А в кінці Галя ше й згадала молодість - знайшла дядьків з "Кул Бефо" і сфоткалась з ними.

http://limpbizkit.com/

Fred Durst:
Ukraine show was absolutely unforgettable. What an amazing concert.

Рекламщики нас "використали"

Thu, 28 May 2009 07:00:11 GMT

Зустрічався вчора зі своїм братом з Дніпропетровська. Він там недавно женився. І розказує він мені цікаву історію. Прийшли вони розписуватись, а там на столах всілякі брошури рекламні розкидані на весільну тему. Гортають вони їх і не вірять своїм очам - там наша з Галею фотка в вишиванках з весілля! Де Запоріжжя, де ми, де брошури... от вам і сила інтернету :)

Поїздка в Білорусію 2009

Wed, 06 May 2009 12:58:28 GMT

Давно хотіли подивитися Брест, а тут 4 дні вихідних насуваються і знайомі якраз пропонують на моциках поїхати в Брест і Мінськ. Час роздумів - 1 секунда :)

План:
день №1 - Львів-Брест
день №2 - Брест-Мінськ
день №3 - Мінськ-Брест
день №4 - Брест-Львів

Перший день був самим тяжким, бо був дуже сильний зустрічний вітер. Більше 80-85 їхати було дуже тяжко, бо просто здувало з мотоцика. Хмари погрожували поганою погодою. На кордоні черга з машин десь на годину, але ми на моциках - підрулюємо прямо до шлангбауму і нас пускають без черги. Мото-страховка на 15 днів - 21 гривня. Годинка часу і ми в Білорусії.

В Бресті готель "Юність" по 8$ з людини. Ідем дивитися місто. Брест виявився зовсім не маленьким містечком, а містом побудованим з розмахом, з 2-4 полосними дорогами в обидва боки, такими ж тротуарами, дуже довгим і гарним центральним пішохідним проспектом.

Наступного дня зранку дивимся Брестську фортецю. Погода - супер, сонце і ніодної хмаринки.

Дороги в Білорусії - це казка. Центральні магістралі зроблені як Львів-Стрий, тільки двополосні, відкрутив собі газ і тільки по бокам роздивляєшся та й думаєш чим себе зайняти. Не магістральні дороги трохи кривіші, але зовсім без ям і хвиль - нам до них далеко. В результаті довелось дати хабаря непідкупній Білоруській міліції в розмірі біля 15$ за перевищення :(

Мінськ. Готель "Зірка" дорожчий - десь 20$ з людини. Багато не встигли подивитись, та й нам толком не змогли сказати, шо там є цікавого подивитись крім центрального проспекту, ну хіба шо величезний екранний куб:

По дорозі назад відвідали два найбільші Білоруські замки - Мірський і Несвіжський.

Загалом проїхали 1462 км. По Білорусії рухались стабільно біля 100 км/год, по Україні - 80-90км/год. В мене розхід пального вийшов десь 3,8 літрів, іду на рекорд!

От вам і відкриття сезону.

Гідравлічні барабанні гальма на Дніпро

Fri, 17 Apr 2009 09:39:36 GMT

Передісторія.

Історія почалася з того, шо переднє колесо було трохи ржаве і обдерте, барабан страшний.

Початковий план операції був розібрати все колесо, відпіскоструїти обід, відполірувати барабан і гальмівну кришку, пофарбувати все гарно. Наступна ідея була, шо раз я вже розбиратиму все, то треба глянути і до гальмів, придумати шось, шоб вони краще працювали. Не то, шоб вони були зовсім погані, але шоб добре загальмувати треба було досить сильно тиснути на ручку, а це роззосереджує, кумарить, напрягає і відбирає охоту гальмувати переднім. До того ж кришка в мене не стандартна дво-кулачкова, а одно, від старого К-750, бо під мою вилку не влазили тяги від двокулачкового.

Перша думка була просто подовжити тягу, за яку тягне трос, але виявилось, шо в барабані не багато місця для такої операції. Встановлення дискових гальм я відкинув зразу, бо це дуже трудоємна справа і багато всього міняти і переробляти треба, або купляти цілий імпортний передок, а я вже не в тих літах, шоб дозволити собі присвятити тому стільки часу. І тут я згадав, шо колись на "опозиті" бачив статтю про встановлення гальмівного цилідрика всередину барабану. Це мені сподобалось і я зразу почав комбінувати і примірятись.

Для старту я вибрав циліндрик від ВАЗ (діаметр поршнів 20 мм) з саморегуляцією (це важливо), бо подумав шо якшо шо, то він мені пригодиться до машини. Спочатку оглянув свою кришку, поміряв чи влазить циліндрик, куда, і яким боком.

Щоб зберегти регулювальний конус довелось тулити його на місце стандартного кулачка. Виявилось, шо циліндрик є десь на 6 мм вужчий від гальмівник колодок, тобто маємо по 3 мм зверху і знизу для кріплення і маніпуляцій.

Для кріплення я придумав таку зварну залізячку з бляхи товщиною 3 мм, яку я назвав "Кажанчик" :) Не дуже естетично, зато швидко і практично. Тут головне добре все відміряти, шоб і для кріплення трубки було місце і циліндр тиснув на колодки повною поверхньою.

Кріпиться він двома штиярми і одним болтіком. Штирі запихаються в стандартні отвори кришки. Центральний силовий і один від провертання кажанчика. Також просверлив в кришці отвір і нарізав там різьбу, для кріплення кажанчика болтом, шоб не вилазив (помічено червоним кружком).

Колодки треба троха обрізати і підстругати, шоб вони підходили під новий ціиліндрик, це не складно.

Тепер про підведення гальмівної рідини. Після обдумування кількох варіантів я вибрав такий, при якому гальмівна трубка заходить в отвір від стандартного тросу, а її кінець стирчить на пару сантиметрів ззовні барабану. Для цього довелось зробити єдину зміну в кришці барабану - розверлити отвір для тросу на 1 мм, шоб пролізла головка гальмівної крубки. Тут я використав коротку трубку від супотрів Жигуля. Шоб трубка не бовталася в отворі я закріпив її з допомогою кусочка підходящого по розмірах шлангу.

Набільша проблема, яка мене непокоїла, то є верхня пружина. Вона не влазилася ніяк, требуло її давати або над головкою трубки, або під. Вирішив дати під, бо тоді вона притискала колоки до кришки, а кажанчик був прикручений болтіком. Трубку треба старатися вигнути так, шоб вона не торкалася пружини. Хоча її хід і мінімальний, але я всетаки спробував дати прокладку з бляхи між пружиною і трубкою. Тут на фотці не актуальний варіант, потім я переробив так, шо пружина іде прямо під головкою трубки.

В зборі

Ручка з головним циліндриком і шланг.

Вивчивши пропозицію по ручках, я зупинився на купівлі нової ручки від китайського малокубатурника.

Шланг по моїм замірам мав мати довжину 1,2 метра. Ясно, шо такого не знайдеш. Походивши по базарі виявилось, шо найдовші шланги від УАЗ (чи старої Волги). Можна купити 3 шланга і скрутити їх до купи. Але порившись в неті, пощастило по сусідству знайти завод, який сам робить гальмівні шланги. Там я вибрав наконечники і замовив шланг довжино 120 см.

Всі три компоненти в купі

На мотоцику воно виглядає десь так

Результат.

Не варто чекати від цього ефекту як від дискових (як я думав). В мене особисто стало помітно краще і зручніше. Не треба так сильно тиснути на ручку, нема небезпеки, шо порветься трос і ефективність гальмування виросла. Тут багато залежить від еліпсності барабану і думаю від матереалу накладок.

Спочатку я думав ставити більший циліндрик, наприклад від Волги. Вони десь 24 мм чи навіть більший діаметр мають. Але я не впевнений, шо він влізеться і до того ж в нього буде менший хід поршнів, а при поголовній еліпсності барабанів це погано, бо ходу ручки може не хватити, шоб добре розтиснути колодки.
Ше можна взяти циліндрик від Запорожця (якшо такі продають), він має діаметр поршнів 18 мм. Тиснути треба буде сильніше, але зато хід поршнів також буде більший.

Кошторис.

Шланг - 60 грн.
Ручка - 200 грн.
Трубка - 5 грн.
Циліндрик - 55 грн.
Зварка - 5 грн.
------------------
Сума - 325 грн.

P.S.:

Для того, шоб грути трубку і не переламувати її я зробив малекий інструмент.

Кінець.

Мото Тур Україною 2008

Tue, 29 Jul 2008 07:37:35 GMT

З самого початку, як тільки я купляв свій Дніпро і мав мало мото-досвіду я собі уявляв, шо головною кульмінацією мото-захоплення мають бути далекі мото-подорожі. І далекі, мається на увазі реально далекі, а не проїзди областю на вихідні. І тут діло навіть не в самих кілометрах, які можна наприклад по хороших дорогах на японцеві накрутити ого-го за вихідні, а в кількості оглянутих місць, різних регіонів, ночівок і людей.
І от, після майже річних планувань, обдумувань, надій і сподівань воно сталося.

В нас була відпустка на 2 тижні, достатня кількість грошей, екіпіровка і мотоцик. План був об’їхати всю Україну по колу, починаючи з Півночі і закінчуючи Півднем. Ми повиписували всякі місця по дорозі, куда бажано би було заїхати і намітили орієнтовні місця ночівок.

Пропоную такий собі фото-звіт подорожі з коментарями.

День 1

Олеський замок.

Дубно, замок.

Моя любов – попити холодного кваску і посидіти на лавочці біля маленьких магазинчиків в глухих селах.

Перший день з непривички їхати по трасі було нудно, сонно і тяжко, але коли звернули на «коротку» дорогу через села, по бруківці, ті всі погані симптоми як рукою зняло – зразу появився інтерес.

Острог, Рівненська область.

День 2

День почався з доща, скручуємся і виїжджаємо на «мокро». Через пів години їзди дощ проходить, але десь до Житомира добру годину знов їдемо під сильним дощом.

Монумент.

Київ, ночуємо у знайомих.

День 3

Переяслав-Хмельницький. Наш Шевченківський Гай, тільки в кілька разів більший. Є всякі халупки ше з ХІ століття.

Макет маленької Січі чи залоги.

Вид в середині.

Далі по плану іде Тарасова гора.

День 4

Зранку знову зарядив дощ, але їхати далі неможна, бо ше не оглянули Тарасову гору. Десь годину тусуємся в супермаркеті і кафешці. Дощ вщухає.

Фраза дня:

Бабуля, шо продає квіти біля заповідника:
- Ну шо, провєдалі «дєдушку Тараса», от маладци дітки.
:)

По дорозі безкрайні поля сонячників – ше то видоще.

Суботів.

Залишки будинку Богдана Хмельницького. Навколо них збудували шкляний «саркофаг».

Всередині.

Стоїть в селі Суботові... Саме та, оспівана церква, усипальниця Богдана. Ше її можна побачити на обороті п’яти гривень.

Славний Чигирин.

Бастіон Дорошенка, залишки Чигиринської фортеці.

День 5

Фраза дня:
Пиняє в селі даїшник, дивиться права і каже:
- Ви шо зі Львова? На мотоциклі??? Хай Бог милує... :)))

Дніпропетровськ-сіті. Відвідини «заблудшого» брата.

День 6-7

Знайомі дніпропетровські байкери. Оглядини :)

Запоріжжя, відвідини родичів жінки. Матраснічаєм два дня.

День 8

Херсон. Сама «кавунова» область України.

Дніпро, залишки Кам’янецької січі і могила кошового отамана Костя Гордієнка.

Купуємо в селі пляшку молока і пів буханки хліба і там жиж, біля монументу, ночуємо.

День 9

До моря близько і туда тягне. Не можна не заїхати. Дорога в Очаків.

Фраза дня:
Поки ми там ходимо шукаємо де би приземлитись, підходить до мене дядечко біля пляжу, оглядає мене і так повільно пита:
- Молодой человєк, ви что, с космоса свалились?
- Га, шо?
- Ви чево в зимних сапогах тут делаєтєтє?
- То не сапогі, а мото-чоботи :)))

День 10

Південний сніданок туриста.

Біля Парутіне ідуть розкопки древнього грецького міста Ольвія, 4те століття до н.е. Розкопано десь четвертина міста. Гарно, є підземні склепи.

Жертованик храму Зевса.

Нова Одеса. Гіганський, блискучий, нержавіючий термінатор на горі. Вражає :)

Південно Українська АЕС. Відчули хвилювання і важніть району.

День 11

Первомайськ Миколаївської області. Зустріли знайомих і добрих людей. Вони зробили нам маленьку ексткурсію одним з природніх чудес України – Гранітно-Степовим Побужжям. Дуууже гарно. Там жиж стаціонарні бази всяких спортсменів-байдарочників.

Там жиж. Екскурсія №2. Ракетна база-музей біля селища Побугське. Колишня база з самими матьорими ядерними ракетами.

В Катакомбах.

Пускова шахта і техніка, випущена майже в одиничних екземплярах.

Сама остання і могутня радянська ракета – Воєвода. Тут укорочена десь на 7 метрів. 50 боєголовок, з них 40 обманних пустишок, кожна з окремим моторчиком для антиракетних маневрів.

Нутрощі ракети – фактично суцільний бак. Двигун.

Пуста головка ракети – тут і були смертельні бомби.

Купа техніки і агрегатів в розрізі. Шикарно. От би вони мотоцики робили так, як ракети будували...

Схема-макет підземного командного пункту – 12 поверхів під землею!

Наші друзі.

День 12

В планах ше Кам’янець Подільський, але всі нас лякають штормовими попередженнями і повенями, тому вирішуємо залишити то на інший раз і їхати додому.

Летичів Хмельницької області. Могила Устима Кармелюка.

Залишки замку і пам’ятник, там жиж.

Пару кілометрів далі – здоровенний замок Меджибіж.

Додому вже близько, але ми не спішимо. Золочівський замок.

От ми і вдома. Вдячно обнімаю нашу «конячку» :)

Отримали кучу кайфу і нового досвіду. Оглянули купу місць, від того подорож стала насиченою не самою дорогою, а саме різними «місцями». Хочеться ше кудась, але пізніше :)

В результаті ми проїхали 3000 кілометрів. В середня швидкісь була 80 км\год. Розхід пального вийшов десь 4,5 літри на 100 км. Порвався тросик щеплення, був готовий, мав запасний :)

Тепер ми можемо гордо себе називати справжніми мото-туристами :)

На завершення інфа, зрозуміла тільки Дніпристам – циліндри підрізані під 92гий, міст дев’ятка, четверта прискорена, заднє коло R18-120/90 )))

Троха більше фоток тут - http://picasaweb.google.com/tarassel/MotoTourUkraine2008

Поліровка алюмінію

Mon, 21 Jan 2008 14:11:47 GMT

Кому не знайомі довгі, холодні (дощові в нашому випадку :) ) зимові вечори, коли нема чим зайнятись?
Кому не знайомі деталі з алюмінію - сірувато білі, матові, або в гіршому випадку темні, абсолютно не приємні на вигляд?

Я вирішив поєднати деталі з тими вечорами і поділитись, шо з того вийшло :)

Саме гірше то був їхній вигляд, але якби вони були принаймні правильної форми, то може я би й не взявся за ту справу. Але ті закарлючки, які можна зараз купити просто страшні.

Отже спочатку надфілем я зняв неспівпадіння і рубці товщиною міліметр і більше. Далі я брав наждачний папір зернистості 80 або 100 і розтирав ним всю детальку, шоб вона була рівномірна, без різких переходів. Роблю то на сухо, бо при такій зернистрості папір зовсім не забивається, а якшо робити на мокро, то хоч папір і водостійкий, але доволі скоро обтирається і тре брати новий.

Далі я брав папір зернистітю 280-320 і намочивши його і деталь, над мискою з водою поступово обтирав всю деталь, поки не позникають всі рівчаки і сліди від паперу крупної зернистості. На запас я мав ше й папір дуже малої зернистості - 600, але користуватись ним не було потреби, бо 320тка, після пари хвилин роботи в воді ставала ше гладша за ту 600тку.

Все робив тримаючи папір безпосередньо в руці, без всяких там брусків чи гумок, бо інакше не вийшло би плавної форми.

Результат шліфовки разом з початковим станом ручки мене сильно порадував:

Але на черзі була поліровка войлочним кругом.

З того, шо доступно нам з войлоків є 2 типи: войлочний круг для точила і круг на ліпучку для дрельки чи болгарки. Різниця тут дуже суттєва - швидкість обертання точила і дрельки є в межах 3000-4000 обертів на хвилину, а швидкість болгарки близько 33 000 обертів. Різниця велика. Точило відпало зразу, бо воно не дає волі маніпуляції з деталькою. Потім був націлений на болгарку, бо подумав, шо висока швидкість на порядок полегшить мені роботу, але я помилявся. Отже я купив собі круга на липучку, який можна використовувати з дрелькою і болгаркою. Начепив його на болгарку і тут почали вилазити мінуси:
1) Цей круг не можливо відцентрувати, він постійно зміщується на міліметр і в результаті на таких обертах болгарка дає сильні вібрації, від яких аж руки ковбасить.
2) Коли я намагався притиснути брусок з пастою ГОЇ до круга, то через велику швидкість він швидко зішліфовував кусок пасти і позкидував її навкруги, на круг пасти зачіпалося мало.

Так я пройшов пару сантиметрів ручки і вирішив спробувати дрельку. Так, швидкість менша, але зато на порядок менші відбації і гарно начіплялася на круг паста. Зі здивуванням я помітив, шо дрелька полірувала алюміній ні чуть не повільніше за болгарку, зато набагато комфортніше.

Чесно кажучи, я ніколи би не повірив, шо алюміній може так блистіти, якби сам того не побачив і не зробив. Так виглядає частина ручки щойно після поліровки:

Після поліровки, алюміній достатньо швидко окислюється і починає біліти і ставати матовим (так кажуть). Я в свою чергу ніколи не бачивши блискучого алюмінія сміливо в то вірю, тому зразу вирішив (по рекомендацям в журналах) покрити деталі акриловим лаком в кілька слоїв. Він трошки зменшив блиск, але зато я спокійний, шо моя робота піде не смарку за пару тижнів. Тут головне не наробити потьоків (я пару маленьких зробив), а ше головніше не зробити матовості. Одним словом, тре мати набиту руку в фарбуванні. В результаті я отримав такий вигляд:

Болгарка з войлоком - невдалий варіант:

Я не фанат ідеалізму, тому там місцями заишилися дрібні царапинки і дефекти лиття вглибину. Але результатом я всерівно задоволений. На шліфування одної ручки пішло близько 2 години. Полірування зайняло від сили пів години.

Незнаю, зі сталлю мабуть не все би було так просто і швидко, але очевидно алюміній можна і треба полірувати.

Мото поїздка Закарпаттям 2007_08_24-28

Wed, 05 Sep 2007 08:07:16 GMT

Компанія в нас була з двох мотоциків і чотирьох людей. Я з Галею на Дніпрі і Олесь з Олею на японцю чотирьохсотці. Так, як поїздка планувалася для максимального задоволення і комфорту, то палатки-спальники вирішили не брати.

Маршрут: Львів-Болехів-Яремча-Рахів-Хуст-Берегово-Чинадієво-Славське-Львів.

День 1.

9:30 виїзд зі Львова в напрямку БолЕхова. Десь за 15 км від Львова Олесь згадує, шо забув всі гроші вдома :) Ми чекаємо їх на трасі, вони вертаються назад.
Десь біля 12тої приїджаємо до Болехова на обіцяну Хитрим Вуйком екскурсію. Дзвонимо йому, чекаємо.

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870362354560962

Приїджає Вуйко з жінкою на мотоциклі "Корч" і гальмує аккурат цилінром об стовб:

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870370944495570

З самого початку вони нас попередили, шо в Болехові живуть тільки або жиди, або брехуни. На питання до якої половини належать вони, Вуйко лишень хитро погигикав.
Вирішуємо піти на "мертве озеро". Але там ше ніхто з них ніколи не був. Проскакує інформація шо туда 3,5 км по лісовій стежці. Ставимо мотики в селі і топаєм. По дорозі місцеві дядьки нам кажуть шо туда 7 км, ми думаєм, шо то вони так залякують туристів і йдем (наївні) :) Ну одним словом ішли ми туда десь 2,5 години. Десь на 2гій годині шляху Олесь з Олею сказали, шо з них досить і вони лишаються тут. Чесно кажучи надія на то шо то озеро там є була дуже мала :) Були підозри, шо ми збилися зі шляху. Але "Хитрий Сусанін" все заманював нас далі, кажучи, шо за наступним поворотом воно вже от-от буде... На 2гій годині і 15ти хвилинах наші 2 жінки також зупинилися і тільки я з Вуйком побігли далі (я біг тільки з тою ціллю, шоб Вуйко далеко не втік і ми його потім не шукали :)). І от на 2гій годині і десь 30ти хвилинах, коли ми вже перевалили за вершину гори і здавалося, шо тут вже нічо бути не може, появилося воно:

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5106599072275804962

Не надзвичайне, але принаймні тепер з'явилося відчуття завершеності нашого походу, шо не даром стартили стільки часу. Ше пару фоток з дороги:

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870396714299378

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870418189135890

А так виглядає людина, якій раптово, серед лісу, сказати - "ану віддавай гроші":

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870426779070498

Фотка на прощання

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870456843841618

і ми їдемо далі в Яремче. Приїжджаємо туда вже за темна, ночуємо.

День 2.

Водоспад. Гарно, але самий кайф то попицькатись в воді з такими сильними порогами:

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870499793514642

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870542743187666

Отримали море кайфу і задоволення, поїхали через Рахів в Хуст, на зліт.
По дорозі наш номерний знак "засосала опасная трясіна", між колесо і болотник:

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870607167697202

Головне, шо не загубили.

В Хусті вийшла маленька заминка, поки ми чекали на Сіріуса, який мав нас провезти куда треба, нас підібрали інші мотоциклісти і завезли на річку, де ми побачили десь 10-15 мотиків і ні одного знайомого обличчя :( Скупнулись і поїхали шукати ночівлю. Як потім вияснилось всі "знайомі обличчя" були в кафе, про яке ми не знали. Але поселившись ми ше раз видзвонили Сіріуса, він приїхав і ми просиділи файний вечір за парою пив:

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870628642533714

День 3.

Олесь і Оля їдуть назад до Львова, мить прощання:

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870645822402930

ну а так як ми з Галею в відпустці, то їдемо далі по Закарпаттю в Берегово.
В Берегово є басейн з термальними водами. Вода береться з якихось ближніх гарячих гейзерів і трубами іде до басейну. Дуже залена, солона, сильно пахне йодом і гарячкувата. Але судячи з табличок страшно лікувальна від чуть чи не всіх хворіб. Вхід 12 гр, обов'язково через душ, але організація і інфраструктура гірша за совєтську, суцільний беспорядок. Після першого відвідування зразу стало ясно, шо туда можна легко ходити безплатно. Басейн ше дивний тим, шо туда можна стрибати з лижного трампліну, кажуть там літом тренувались стрибуни з трамплінів:

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870671592206738

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870680182141346

День 4.

Ше там в них є річка якась і на ній для чогось стоїть "плотіна". Нам здавачка житла рекомендувала її подивитись. Я її питаю - а шо та за така "плотіна", там шо, елєктрику виробляють? А вона - та яка елєктрика, слухай, шо ти мені такі умні питання задаєш, я тобі сказала - ПЛОТІНА, природа там і красіво, всьо! Ну ясно - тре їхати :)

Приїхали, дійсно гарно:

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870710246912466

Покупались, позагаряли, а оце я особливо люблю:

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870761786520082

А ше там в Берегово відносно дешеві кафе. Ми припухли, коли побачили в піцерії, шо повністю нафаршировона піца там коштує 8-9 гр, замість звичних львівських 16-18 гр!
Всі написи в місті дублюються угорською (вроді) мовою, а деякі тільки нею і написані, так шо не поймеш навіть шо там таке. В навколишніх селах, як питали дорогу на "плотіну", то ледво знайшли дядька, який чучуть вмів по російськи, про українську я взагалі мовчу.

Після обіду поїхали в сторону Славсього.

По дорозі заїхали в Чинадієво, там в мене була ностальгія за університетським табором. Гарні картинки з сусіднього санаторію "Карпати":

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870791851291202

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870813326127714

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870826211029618

Далі по дорозі село перед Свалявою. Там в лісі є маловідоме джерело з мінеральною водою, а дорогу туда я розвідав ше як був в таборі. Черпаєш водичку, а вона як Поляна Квасова з пляшки, навіть здається, шо трохи газу є. Просто офігєтітєльна дорога полониною:

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870873455669954

Курва мутант :)))

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870886340571858

Славське. Вечеря, баня і пиво, це то за чим ми туда їхали :)

День 5.

Зранку встаєм - падає дощ. Снідаєм - падає дощ. А шо сидіти, їдемо - падає дощ. Картинки в Капатах під час і після дощу просто зачаровуючі:

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870903520441074

http://picasaweb.google.com/lh/viewPhoto?uname=tarassel&aid=5105870349469659057&iid=5105870912110375682

Всю дорогу до Стрия падав холодний дощ. Я ше такого на свому мотоцику не бачив - температура масла десь 50 градусів, при звичних 90-100. От тут то й пригодився завчасно куплений дощовик, він відпрацював свою ціну в першій жиж поїздці. Починаючи зі Стрия до Львова - хмари з сонцем і відносно тепло.

Хата. Кінець подорожі.

Підсумки.

Загалом пройдено 900 км. Середня швидеісь на трасі в районі 90. Витрата пального в мого Дніпра в районі 5,5 літрів на 100 км. Тільки по дорозі до Львова вже стало 6 літрів, мабуть через їзду лісом і грунтовими дорогами до Славська. Дощі були тільки при проїзді районів Рахова і Славська. Поломок не було, якшо не рахувати відламаний номер. Задоволення отримамо просто вагон.

Решту фоток можна подивитись ТУТ

Весна прийшла, єдрріть :)

Tue, 04 Apr 2006 07:59:27 GMT

Кумедний обман

Wed, 07 Dec 2005 13:38:17 GMT

Незнаю як то назвати навіть - оптичний обман чи шось таке )))

Сідаю вчора ввечері в маршрутку з лижами. Сідаю на перше крісло в проході біля дверей, лижі сталю собі між ноги, спираю на себе і спокійно сижу, нікого не трогаю ))))) Через хвилину заходить дядько, заплатив, проходить в салон і гоп рукою за мої лижі ніби то поручні, а вони то хитаються і на дотик якісь не такі )) він такий обломаний гоп - шо таке? Я на нього глип, він на мене і починаєм ржати. За 700 метрів знов заходять люди і кожен другий цапає мої лижі, потім перелякано їх відпускають нерозуміючи - шо це я схопив(схопила) ))) А вже сижу весь з такою пикою ніби ржу, але про себе. Думаю - ну лижі ж зовсім не подібні на поручні, ше й голубі, ше й криво стоять, а людям пофіг, вони на них не дивляться, вони хапають ))))

Одним словом десь за 4-5 хвилин ходу нарахував я 5 рукоприкладств до моїх лиж ))) А потім мені довелось посунутись до вікна і весела поїздка стала звичайною, хоча настій вже був піднятий.

Отака кумедія. Прошу не використовувати мої дослідження в цій сфері в поганих намірах щодо зовсім не свідомих цього пасажирів )))))))

Тиждень тому я повернувся з Запоріжжя, представляю маленький фоторепортаж

Sun, 12 Jun 2005 10:03:32 GMT

Передмова: Запоріжжя - місто Запорожців і Таврій.

Дніпрогес

Місто, найдовша вулиця у Європі - проспект Леніна, довжина - близько 19 км.

Танк

Індастріал

Рибацький промисел в червоній річці, яка витакає якраз з району Індастріал

Без коментарів

На репетиції у всесвітньо відомої групи "Відчуття тиші" (feel_fuck)

"Чака" нестало

Sun, 12 Jun 2005 09:23:22 GMT

Вчора мою собаку збила машина, їй було 8 років. Вдома всі плакали, і я. Це ж просто собака, а таке відчуття, БЛЯТЬ, ніби рідна рюдина померла. В мене були раніше коти і собаки, але Чака я незабуду ніколи, бо виховував його сам з одно-місячного віку.

Львів історичний

Fri, 13 May 2005 06:12:15 GMT

Скачав я собі книжечку з нету переглянути

Листаю, відкриваю сторінку номер 13 і припухаю!

То ж треба, в якій розумній книжці наше місто засвітилось :)

Ця фотка мені подобаєтся

Tue, 03 May 2005 13:11:16 GMT

Безпощадна розправа над мохом

Tue, 03 May 2005 09:27:35 GMT

Яка в нас гарна вулиця в цю пору року, все в вишневому цвіті, прямо як на селі якомусь.

Mon, 02 May 2005 13:13:37 GMT

Перед паскою, як і заведено, малювали писанки

Mon, 02 May 2005 13:11:50 GMT

Мої шедеври відрізняються від маминих більшою розв*язаністю рухів пера і фігур :) Зразки перед фарбуванням:

Кумедія якась

Fri, 29 Apr 2005 07:12:20 GMT

Спочатку в мене була чорна, обдерта рама

Потім я її почистив і погрунтував сірою грунтовокою

Потім я її почав малювати з балончика на матово-чорно, але несподівано скінчилась фарба і довелось домальовувати з іншого балона синьо-блискучою фабою, вийшов різнокольоровий мотоцик :)

Зато тепер всі можуть оцінити і сказати який колір кому подобається :) А потім я куплю балона з фарбою і ше раз помалюю.

Заходив до мене якраз вчора знайомий художник і каже - о! так якраз класно, по особливому, головне шо рівномірно помальовано :)

Мій новий мотоцик :)

Wed, 27 Apr 2005 08:58:13 GMT

В п"ятницю я мав щастя замати в своїх щасливих руцях мотоцикла під назвою "Дніпро 11". А парат пройшов всього 15 тисяч, в повністю розібраному стані (крім мотора). В додачу отримав 2 новеньких зеркала, диряву капельку, виточені стойки під руль, додатковий генератор, шолом інтеграл.

А тепер пішли фотки:

Мій мото зборочний цех :)

Плюс мій ходовий Чезет на подвір*ї

Одна третина мого Дніпра, розкладена в кульках :)

Друга третина - рама

Третя третина - двигунець

І на останок скромний я, перед походом в гараж

Готуйтесь, вас чекає навала фоток

Wed, 27 Apr 2005 07:28:15 GMT

Я вчора так собі скромно купив фотік Canon PowerShot A510 + 512 пам*яті. Починається новий етап фото життя :)

Курва мать! Всім боятись і тремтіти!

Fri, 22 Apr 2005 13:34:19 GMT

Сьогодні я купив мотоцикл (якшо можна так сказати, більше йому підходить слово ТАНК) Дніпро 11 !!! Цей день стане знаменним в історії нашого міста і накладе глибочезні відбитки в новітній світовій історії, згадаєте мої слова.

Сучасні фотки цього металобрухту будуть представлені пізніше.

Грьобаний сніг

Thu, 21 Apr 2005 06:23:08 GMT

Довелось нині їхати на роботу маршруткою. Я й незнав шо в місті такі пробки і так довго тре добиратись маршруткою на роботу. Тобто мабуть раніше знав, але давно вже про то забув :)

Є на світі справедливість

Thu, 21 Apr 2005 06:16:56 GMT

Дякую тобі Боже, що ти звільняєш наше місто від такої невихованої і грубої рагульської бидлоти як qzzaargh.

Санітари міста працюють на відмінно, зачьот їм з відзнакою.

Фокус-покус

Tue, 05 Apr 2005 06:07:48 GMT

Вчора пробував ставати на диби на мотоцику. Трохи получалось, але не так високо як я хотів, сильно не газував бо досить страшно шо мотоцик поїде без мене :) Коли кидаєш сцеплення то руль так і хоче вискочити з рук і полетіти вперед сам :) Але я урочисто клянусь цьому фокусу навчитись і зафіксувати то на плівці, а потім звісно показати фотку тут.

Зато коли тренувався на відкритій місцевості біля одного бару, то половина людей з бару повибігали дививтись на то, як в цирку :) Я засоромився, тому ше трохи потренувався і поїхав геть.