tarassel

Незнаю як то назвати навіть - оптичний обман чи шось таке )))

Сідаю вчора ввечері в маршрутку з лижами. Сідаю на перше крісло в проході біля дверей, лижі сталю собі між ноги, спираю на себе і спокійно сижу, нікого не трогаю ))))) Через хвилину заходить дядько, заплатив, проходить в салон і гоп рукою за мої лижі ніби то поручні, а вони то хитаються і на дотик якісь не такі )) він такий обломаний гоп - шо таке? Я на нього глип, він на мене і починаєм ржати. За 700 метрів знов заходять люди і кожен другий цапає мої лижі, потім перелякано їх відпускають нерозуміючи - шо це я схопив(схопила) ))) А вже сижу весь з такою пикою ніби ржу, але про себе. Думаю - ну лижі ж зовсім не подібні на поручні, ше й голубі, ше й криво стоять, а людям пофіг, вони на них не дивляться, вони хапають ))))

Одним словом десь за 4-5 хвилин ходу нарахував я 5 рукоприкладств до моїх лиж ))) А потім мені довелось посунутись до вікна і весела поїздка стала звичайною, хоча настій вже був піднятий.

Отака кумедія. Прошу не використовувати мої дослідження в цій сфері в поганих намірах щодо зовсім не свідомих цього пасажирів )))))))

Передмова: Запоріжжя - місто Запорожців і Таврій.

( Далі... )

Вчора мою собаку збила машина, їй було 8 років. Вдома всі плакали, і я. Це ж просто собака, а таке відчуття, БЛЯТЬ, ніби рідна рюдина померла. В мене були раніше коти і собаки, але Чака я незабуду ніколи, бо виховував його сам з одно-місячного віку.

Скачав я собі книжечку з нету переглянути



Листаю, відкриваю сторінку номер 13 і припухаю!
( Припухнути також )

В неділю було закриття першого міжнародного мото-рок фестивалю "Західний вітер 2005". Після показухи в парку мав бути урочистий проїзд містом великою мотоколоною з міліцією і мигалками на чолі. От всі починають будувати стрій по 2 мотоцика, всі позаводились, гул, шум стоїть, зараз поїдемо.. Тут підбігає до мене байкер-тітонька, вся в шкірі і починає сильно проситись до мене пасажиром, бо всі решта по двоє їдуть, а я сам. В кінці уламувань вона каже - ну ти шо, не байкер? А я не збирався до кінця маршруту їхати, але думаю - ладно. І вже вона сіла ззаду, а тоді мені подумалось - а чим ота фраза мені так нагадує всім відому "ну ти шо, не пацан?"? Правда потім вона мені в подяку дала наклейку учасника. Приліпив її на бак, потім покажу фотку.

Мої шедеври відрізняються від маминих більшою розв*язаністю рухів пера і фігур :) Зразки перед фарбуванням:

( Втикати на кумедію візуально... )

В п"ятницю я мав щастя замати в своїх щасливих руцях мотоцикла під назвою "Дніпро 11". А парат пройшов всього 15 тисяч, в повністю розібраному стані (крім мотора). В додачу отримав 2 новеньких зеркала, диряву капельку, виточені стойки під руль, додатковий генератор, шолом інтеграл.

( Фтикати на офігєнні фотки )